Я не людина...

Я не людина...! Я випадкова частинка Твоєї підсвідомості У пам‘яті розмальована картина Примара, котрій, чомусь, забракло совісті Непотрібними думками списана чернетка Перекреслена історія всіх минулих мрій У думках вигадана маріонетка Котра позбулась будь яких надій І останній постріл прямо у скроню Між рядками приховавши сотні почуттів Подихом зігріваючи Твої долоні Відправивши в минуле тисячу листів Ти до тепер живеш серед моїх думок В душі сплетінням ліній хаотичних А я минуле - рядками на листок Тобі ж так хотілося віршів ліричних