Вона буде снитись...

Вона буде снитись, сьогодні, ще з вечора Як тільки він побачить перший сон І спогади пройдуться мурахами по плечах І відправлять на самотній перон Туди, де вони вперше зустрілися Де раптово зійшлися їхні серця Від того часу багато змінилося І ці сережки їй так до лиця Вона любила читати його віршІ А він був до нестями в неї закоханим І кожен рядочок залишився в душі Десь там у глибинці прихованим Вони любили гуляти по нічному місту Особливо коли випадав перший сніг В любій дрібниці шукали змісту І на кожне свято букет під поріг Вона стала його заповітною мрією Приходячи в гості ближче до ночі Він називає її своєю стихією Котра слухати його не хоче