Він подзвонить...

Він подзвонить за п‘ять хвилин до світанку Увірветься в її передостанній сон Променем сонця крізь подерту фіранку Десятим вхідним на її телефон Її розбудить голос радіохвилі Котрий про нього говоритиме знов Вона згадає його руки в чорнилі Коли писав їй віршІ про любов І вона знов повернЕться в минуле Там де лишились старі почуття Де обіцяла собі, що забула Що не впустить його у своє життя Вона згадає їхню першу осінь Розмови до ранку, поїздку у Львів Як ревністю йому мозок виносить Коли від нього не було дзвінків А він без неї вже, як три роки Приміряє самотність на білий листок Йому б лиш чути поруч її кроки І звільнитись від зайвих думок Вона прочитає ці рядки в соц.мережі І відправить їх назАвжди в спам Він подарував їй душу без одежі І навіки залишився сам