Доки я бачу...

Доки я бачу, як військові плачуть Доки я чую плач немовля, Не стану терпіти, не стану чекати, Візьму свою зброю, піду у народ Я прочитаю провокації різні, Приверну увагу місцевих, поліції, Буду людям недостатню я білим, Буду людям недостатньо й чорним. Нехай починають мене принижати, Нехай починають кидати образи. Донесу я думку, до кожної бабці, Про мене почують на кожній редакції Проте згадають лише саме огидне, Саме погане, просте наративне. Проте залишаються тихі слова, Для того, кому знайома справжня журба. "Народе, годі слухати байку, Годі дивитися зручніше для вас. Почніть відчувати проблему цю вашу, Коли влада винна, приховуючись в нас Годі давати усім хабарі, Годі Дивитися правильну "Правду" Годі шукати для себе Куміра, Годі чекати "Рішучі слова ".