Декілька необережних рухів...

Декілька необережних рухів І тисячі болючих слів Він ніколи нікого не слухав На папір виплескуючи гнів Декілька безсонних ночЕй І перша самотня осінь Так не вистачає її зелених очей Котрі він кохає і досі Декілька недописаних смс Залишились непрочитаним сміттям Вона більше не проявить інтерес До того, хто зрадив почуттям Вона не змогла помітити одразу Не хотілось вірити самій собі Для нього найвища стадія екстазу Отримати насолоду від брехні Її погляд залишеться тріщеною в ребрі Все минуле забуте, тепер до останку Її очі світлом ранкової зорі Поможуть йому дотягнути до ранку