Ця відстань...

Ця відстань у двадцять з лишнім хвилин І п‘ять секунд, щоб до Тебе доторкнутись Я сьогодні хочу побути один Почуттів із минулого назАвжди позбутись Спогади поселились в окрему кімнату Криком назовні виривається біль Ти своє серце довіряла психопату В незагоєні рани досипаючи сіль За стіною мовчання не чути Твій подих І в словах стільки гнилої брехні Лиш тінь за дверима на сходах Колись про мене нагадає Тобі У шафі давно непрасований одяг Просякнутий ароматом ТвОїх духів Твій голос і тепер чути крізь протяг Залишений у пам‘яті, як минулий архів